Бернадський Юрій Йосипович

1915 - 2006

23 січня 1915 р. в м. Малині, Житомирська обл., народився академік Бернадський Юрій Йосипович - видатний щелепно-лицевий хірург. В 1931 р. старша сестра Марія забрала його до Москви, щоб врятували від голоду. В 16 років пішов працювати на будівництво каналу Волга-Москва. Там він побачив, у що перетворились «бувші», й що зображують з себе їх конвоїри, тобто, хто став хазяїном життя. Заробивши стаж на будівництві соціалізму, Бернадский поступив до Казанського торф’яного технікуму, де студентам «за профшкідливість» видавали не 600, а 960 гр. хліба. З 1936 р. став працювати техніком-торфмейстером. Тяжка праця надірвала стан здоров’я молодого юнака - на болотах дістав хворобу суглобів, що змусило змінити фах.
В цей час від тяжкої флегмони, причиною чого став «зуб мудрості», помер старший брат. Юрій вирішив іти до Казанського медичного інституту.
В 1937 р. репресували батька, але Юрій не відмовився від нього, за що страждав від керівництва все своє життя.
Відмінника-випускника в травні 1941р. прийняли орендатором, а з липня - асистентом кафедри хірургічної стоматології. Іде війна, і «син ворога народу» поривається на фронт. Він довго не міг зрозуміти, чому його не пускають на західний фронт, і все пише й пише заяви та рапорти. Нарешті його посилають на Далекий Схід у Ворошилов-Усюрійск, Владивосток, де стає начальником щелипно-лицевого відділення евакогоспіталей №128907.
В 1944 р. Мінздрав РСФСР відкликає Бернадського в рідний Казанський стоматологічний інститут, де він працює зам. директора по лікувальній робот та асистентом кафедри хірургічної стоматології. Молодий науковець береться описати та систематизувати всі публікації, починаючі з 1917 р. по всім розділам стоматології, так як багатьом вченим була недосяжна вся література. Він намагався включити до списку і дореволюційні видання, але «сину ворога народу» це було неможливо. Все в Країні Рад повинно було починатись з 1917 р.
Використавши всі фонди Казанської бібліотеки, Бернадський їде до Москви в медичний стоматологічний інститут. Професор Євдокимов О.І. тепло його зустрів і, переглянувши його картотеку з більше 6000 карток з описанням наукових публікацій, добився переведення його до Москви. Так він став асистентом кафедри хірургічної стоматології ММСІ (Московський Медичний Стоматологічний Інститут). Одночасно став бібліографом-консультантом Центральної бібліотеки Мінздрава СРСР.
В 1947 р. закінчує кандидатську дисертацію на тему «Советская Стоматологическая Литература в период с 1917-47 гг. (Статистический, исторический, тематический и библиоргафический анализ)». 9 травня 1948 р. успішно її захищає. Його направляють до Красноярську. В спецчастині Мінздраву йому, як «синові ворога народу», сказали; «По тебе Сибирь плачет с 38 года».
В 1949-51 рр. Бернадський доцент курсу щелипно-лицевої хірургії при кафедрі госпітальної хірургії красноярського медінституту. Він створює краєву спілку стоматологів і зубних лікарів, відкрив щелипно-лицеве відділення на 20 ліжок в обласній лікарні, проводить 1-у краєву конференцію стоматологів. Його призначають головним стоматологом крайздраввідділу.
В серпні 1951 р. Крайком КПРС відпустив Бернадського в Краснодарський край, куди його запросив професор Бантов доцентом по курсу щелепно-лицевої хірургії. Там він відкриває щелепно-лицеве відділення на 40 ліжок, наукову спілку стоматологів, проводить наукові конференції, продовжує роботу над докторською дисертацією. А в травні 1958 р. захищає її. В 1959 р. його вибирають по конкурсу завідувачем кафедри стоматології в українському інституті удосконалення лікарів в м. Харкові. Тут він також створює 3-ю щелепно-лицеву клініку на 40 ліжок. Продовжує готувати кандидатів та докторів наук. Лише 1961 р. Юрія Бернадського переводять на вакантну посаду завідувача кафедри хірургічної стоматології Київського медичного інституту якою він керував до 1989 р. З 1989 - 2000 рр.- консультант кафедри.
В 1980 р. відкрив 4-у клініку на 60 ліжок (дитяча). За його участю 1971-72 рр. організовано відділення пухлин голови та шиї в Київському радіорентгенологічному інституті.
Завзятий, з невичерпною енергією: за всі роки під його керівництвом та науковим консультуванням було підготовлено 14 докторів, 56 кандидатів наук. Більшість його учнів-дисертантів, стали професорами та завідувачами кафедр в різних країнах. Інші стали асистентами, доцентами, головними лікарями стоматологічних закладів. Ним опубліковано більше 450 друкованих наукових робіт, у тому числи 24 монографії, 25 методичних рекомендацій, безліч авторських свідоцтв та раціоналізаторських впроваджень. Його монографії є настільними книгами кожного стоматолога. З його працями, методами роботи знайомі багато працівників національних асоціацій зарубіжних країн.
Після утворення незалежної України, він з 1991 р. починає використовувати свої зарубіжні наукові зв’язки для інтеграції щелепно-лицевих хірургів та хірургів-стоматологів України у світову професійну спільноту, допомогає у створенні у 1996 р. Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, почесним президентом якої був обраний колегами-професорами України у присутності зарубіжних колег.
Професор Бернадський був почесним головою або членом 19 міжнародних і вітчизняних наукових асоціацій стоматологів и щелепно-лицевих хірургів, почесним учасником 7 всесвітніх і 2 європейських конгресів. Його було визнано кращим експертом Віщої атестаційної комісії СРСР, винахідник, являвся членом Європейської Асоціації краніо-максіло-фаціальної хірургії (FACMFS) та Міжнародної Асоціації максило-фаціальної (АМЕS). Університет Кембридж (Великобританія) визнав Ю. Бернадського одним із 400 інтелектуалів ХХ ст. та нагородив медаллю.
Найбільшою нагородою Батьківщини можна вважати те, що кожний стоматолог із честю може назвати його своїм Вчителем! 29 березня 2006 року зупинилося серце Видатного Вченого. Поховано Юрія Бернадського на Берковецькому цвинтарі.

2010 © NewVIVO
2010 © Multiprint
При любом использовании материалов сайта, гиперссылка на www.chil.com.ua обязательна.